Інтерактивний відеодиск – це технологія комп’ютерного навчання або технологія CAI, яка використовує a комп’ютера, щоб надати користувачеві доступ до двох годин відеоматеріалу, який зберігається на a відеодиск. Відеодиски є попередником набагато більш відомих компакт-дисків і є оптичними носіями даних лише для читання, подібно до компакт-дисків. Однак відеодиски розроблені спеціально для зберігання та випадкового доступу та отримання зображень, фотографій та безперервного відео.
Technipages пояснює інтерактивний відеодиск
Щоб читати та взаємодіяти з ними, користувачеві потрібна інтерфейсна програма, яка надає їм доступ до інформації на диску, і зазвичай більш чітко вказує, які зображення вони хочуть отримати отримати. У прикладі відеодиска Національної галереї користувач може вказати програмі показати їх всі зображення, які містять тварин, наприклад, і диск потім відображатиме відповідний вміст для користувач.
Застарілі, як зараз, відеодиски — це диски з довільним доступом, які містять як аудіо, так і аналогові відеосигнали (у будь-якій комбінації обох), записані в аналоговій формі. У порівнянні з сучасними DVD-дисками та ще більш сучасними опціями запису, нижча якість та обмежена ємність відеодисків робить їх нежиттєздатним варіантом для всіх, крім найбільш конкретних цілей. Ранні версії відеодиска були вже в 1965 році, коли Westinghouse Electric Company випустила версію, яка могла зберігати до 400 зображень і 40 хвилин звуку – далеко від великих носіїв даних, таких як VHS і DVD, які незабаром замінили відеодиск достатньо.
Поширене використання інтерактивного відеодиска
- Інтерактивний відеодиск побудований на тій же філософії дизайну, що й компакт-диск, з використанням лазера для зчитування даних.
- Інтерактивний відеодиск допомагає стимулювати участь у навчальному середовищі завдяки своїй інтерактивності.
- Прихильники інтерактивного відеодиска стверджують, що він може бути потужним освітнім інструментом.
Поширені зловживання інтерактивним відеодиском
- Інтерактивний відеодиск – це просто інша назва для DVD.